Storytelling у початковій школі

Навчання в стилі Start up. Сторітеллінг – ефективний метод навчання та виховання.
Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.

“Словесна творчість – це могутній засіб
розумового розвитку людини, перед якою
відкривається світ…”

В. Сухомлинський

Сторітеллінг (англ. Storytelling, «розповідання історій») – це мистецтво захоплюючої розповіді. Ця методика була розроблена та успішно випробувана на особистому досвіді Девідом Армстронгом, головою міжнародної компанії Armstrong International.

Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну сфери слухача.

У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідь історій.

0_c8f20_17a1572d_orig

 

Мова – це складний психологічний процес, який неможливо оцінювати, розвивати окремо від мислення або сприймання. Розповідь історій – процес емоційний, захоплюючий, який добре запам’ятовується. Отже, сторітеллінг як вигадка казок, історій добре підходить для формування усного мовлення учнів.

Сторітеллінгом зацікавлені і педагоги, і психологи у всьому світі, оскільки пояснення матеріалу у формі розповіді історій розвиває в учнів уяву, логіку та підвищує рівень культурної освіти. Історії дозволяють розповісти про те, як приймаються рішення та будуються стосунки. Через обмін історіями, вибудовуючи емоційні зв’язки, учні та вчителі створюють правильні й більш якісні взаємостосунки.

                                               Види сторітеллінгу

–         Культурний – розповідає про цінності, моральність та вірування;

–         Соціальний – розповідь людей один про одного (можна розповідати дітям історії з життя відомих людей, що може стати для них прикладом для побудови свого життя).

–         Міфи, легенди – вони відображають культуру й нагадують нам, чого в житті слід уникати аби бути щасливим.

–         Jump story – всі полюбляють слухати історії про містичних істот, коли неочікуваний кінець змушує підстрибнути на стільці від страху. Такі історії допомагають подолати власні страхи.

–         Сімейний – сімейні легенди зберігають історію наших пращурів. Ці історії передаються з покоління в покоління та мають повчальний характер.

–         Дружній – ці історії об’єднують друзів, оскільки вони згадують про певний досвід, який вони пережили разом.

–         Особистий – особисті історії розповідають про власний досвід та переживання. Це важливий вид сторітеллінга, оскільки подібні історії допомагають зрозуміти себе, і почати розвиватися.

                                     Основні функції сторітеллінгу

Мотиваційна. Це спосіб переконання учнів, який дає змогу надихнути їх на прояв ініціативи в навчальному процесі.

Об’єднуюча. Історії є інструментом розвитку дружніх, колективних міжособистісних стосунків у класі, групі.

Комунікативна. Історії здатні підвищити ефективність спілкування на різних рівнях.

Інструмент впливу. Дозволяє не директивно впливати на учнів та формувати в них суспільно корисні переконання.

Утилітарна. Один із найпростіших способів донести до інших зміст завдання або проекту.

Сучасне підростаюче покоління спілкується, переважно, у віртуальному світі. Тому реальне спілкування стає мистецтвом, якому потрібно навчати знову. Для цього чудово підходить метод «сторітеллінгу».

Сторітеллінг – це творча розповідь. На відміну від фактичної розповіді (переказу, опису по пам’яті), яка ґрунтується на роботі сприймання, пам’яті, відтворювальної уяви, в основі творчих розповідей лежить робота творчої уяви. Обов’язковими компонентами такої розповіді мають бути самостійно створені дитиною нові образи, ситуації, дії. При цьому учні використовують свій набутий досвід, знання, але по-новому комбінують їх.

Жив – був Сторітеллінг. Він був невеличкого зросту, тендітної статури, і більш за все любив розповідати історії. Всі історії, які він озвучував, траплялися з ним або його друзями, з предметами, які його оточували, з тваринами і рослинами, які він бачив щодня. Інколи він розповідав історії про те, що прочитав в енциклопедіях чи словниках. А інколи його історії були подібні статтям підручників, але, звичайно, більш захоплюючі. Коли Сторітеллінг розповідав історію, то виглядав вище, масивніше. Його голос заворожував слухачів, і вони ніколи не йшли, не дослухавши до кінця. Всі історії були не тільки цікавими, а й повчальними. Але те, що вони чомусь вчать, люди здогадувалися пізніше. Так би і жив Сторітеллінг далі тихо й спокійно, але раптом він став відомим. Люди почали переказувати його оповідки, користуватися його прийомами, намагалися вчити закони створення та оповідання історій. Сторітеллінгу ставало сумно, бо люди почали називати Історією звичайну
неемоційну та безсюжетну Розповідь, дивний Опис чи чітке Визначення; в історію не брали Інтригу й Метафору, історія деколи ставала Маніпуляцією. І тоді Сторітеллінг вирішив написати поради про написання історій, які ми вам і пропонуємо прочитати.
                                                        Що таке сторітеллінг?
Сторітеллінг – технологія створення історії та передачі за її допомогою
необхідної інформації з метою впливу на емоційну, мотиваційну, когнітивну
сфери слухача.
Чому сторітеллінг назвали сторітеллінгом? У перекладі з англійської story означає історія, а telling – розповідати. Отже, сторітеллінг – це розповідання історій.Чому сторітеллінг можна використовувати на уроках в початковій школі?
1. Діти люблять слухати історії більше, ніж доповіді, описи чи визначення, тому що вони легше сприймаються (задіяна не лише раціональна сторона сприйняття інформації, а й образна). Отже, реалізується принцип доступності навчання.
2. Історія впливає на почуття дитини, а це підвищує рівень концентрації уваги. Тому всі уважно слухають навчальний матеріал, сприймають його, а потім з легкістю можуть відтворити. Правда теж у формі історії.
Отже, реалізуються принципи міцності знань та емоційності навчання.
3. Історія динамічна. Сучасні діти з кліповим мисленнямкраще сприйматимуть історію, ніж текст іншого виду.
4. В історії є герой, який змінюється. Ці зміни відбуваються в процесі боротьби, наполегливої праці, виконання складних завдань тощо. Молодші школярі вчаться тому, що можна подолати труднощі. А якщо діти ще будуть «включені» в історію… вони навчаться бути наполегливими. Отже, реалізується принцип активності й
самостійності.
5. Будь-яка історія для дітей розповідається із використанням малюнків, відео, презентацій. Отже, реалізується принцип наочності.
Список можна продовжувати і продовжувати, як дитячі пісеньки без кінця, але ми на цьому зупинимося, тому що далі кожний з читачів спроможний продовжити його самостійно.
                                      Історія та розповідь. Давайте порівняємо.
                                     Як створити справжню історію для уроку?
                                               Потрібно виконати 7 кроків:

1. Визначте тему і мету уроку, в залежності від цього подумайте, яка історія можлива на ньому.
2. Придумайте ряд подій, які трапляться (сюжет), та як вони висвітлять навчальний матеріал.
3. Визначтесь з героєм історії. Придумайте йому ім’я, зовнішність, звички, риси характеру, як він буде діяти в тих обставинах, що ви створили для нього.
4. Напишіть перший варіант історії.
Експозиція. Жив був ______________________________________.
Де? Коли? Скільки часу? З ким?
Зав’язка. Одного разу _____________________________________.
Що раптом трапилося? Приїхав друг, налетіла буря, впав стілець,
прийшла звістка тощо.
Розвиток подій. ___________________________________________.
Перерахуйте всі події, які будуть описані. Подумайте, які емоції
мають у цей час відчувати слухачі. Напишіть, як змінювався герой
впродовж історії.
Кульмінація. ______________________________________________.
Напишіть, яка подія стала «вирішальною» для героя.
Розв’язка. _________________________________________________.
Напишіть, чим все завершилося. Як змінився герой, що він зрозумів.
Висновок. _________________________________________________.
Чому нас вчить ця історія? Мораль, теорія, визначення тощо.
5. Придумайте інтригу, пастку. Чим несподіванішим буде сюжетний поворот, тим краще.
6. Доберіть потрібні метафори (особливо для опису стану головного героя чи процесу, який описується). Запишіть оновлений варіант історії.
7. Прочитайте історію, внесіть остаточні правки.Якщо ви оцінюєте історію, як нецікаву, робіть ці кроки стільки разів, скільки потрібно для «кристалізації» історії.
                                                         «Нагадувалка»
Сюжет – система подій у літературному творі, через які письменник
розкриває характери персонажів і весь зміст твору.
Композиція – будова, структура, розташування та взаємний зв’язок
складових частин художнього твору, картини тощо. Композицією
літературного твору називається така побудова, яка об’єднує всі його
частини в єдине ціле.
Інтрига – сюжетна лінія в літературному (найчастіше в драматичному)
творі, що відзначається складністю та напруженістю дії.
Метафора – художній засіб, що полягає в переносному вживанні слова
або виразу на основі аналогії, схожості або порівняння, а також слово або
вираз, ужиті в такий спосіб.